Мені ж Ви були за Отця, і за Дух,
І за приклад…
Б. Олійник
Минув рік, як пішов із життя директор коледжу Лук’янець Володимир Дмитрович, розумний, мудрий, вимогливий та справедливий керівник, чудова та турботлива Людина з великої букви.
Минув рік, як пішов із життя чоловік, який своїми діями та вчинками, світлим розумом виховав не одне покоління справжніх фахівців нафтогазової галузі. Уміло вчив їх мудрості та відповідальності за професію, яку вони обрали. Володимир Дмитрович усе своє життя вирізнявся стійкістю характеру, принциповістю, силою духу та наполегливістю. Він був людиною мудрою та розважливою, ніколи не забував про проблеми тих, хто поруч.
У нього для кожного завжди було напоготові привітне слово, приязна усмішка, готовність вислухати й дати пораду.
Більшу половину свого життя він віддав коледжу. Добре знав і цінував колектив, який очолював. Був дуже скромною людиною, не любив хвалитися своїми успіхами, проте з гордістю розповідав про досягнення та успіхи інших. Порядність і чесність – ось найголовніші риси характеру Володимира Дмитровича.
Хтось із великих сказав: "Коли помирає людина, світ стає біднішим, бо втрачає те, чим вона жила, як сприймала все, що її оточувало, якою багатою і щедрою була її душа, сутність".
Минув рік, але ми не перестаємо згадувати про Володимира Дмитровича – особистість справді неординарну, яскраву. Талановитого керівника, невтомного і самовідданого вчителя.
І нехай минають роки, але світлий, добрий спомин про Володимира Дмитровича назавжди залишиться в серцях його колег та студентів – усіх, хто його знав та поважав.